890
8 серпня 2019 року в Російській Федерації на військовому випробувальному полігоні, що розташований на узбережжі Двинської затоки Білого моря, на відстані 40 км від міста Северодвинськ і 100 км від Архангельськ, де знаходиться полігон для випробування балістичних ракет для атомних підводних човнів, стався вибух. Як відомо, він супроводжувався людськими жертвами та короткостроковим підвищенням радіаційного фону. Протягом півгодини він приблизно в три рази перевищував допустиму норму – потужність еквівалентної дози гамма-випромінювання становила 2 мкЗв/год – мікрозівертів на годину. Для порівняння, у Чорнобилі зараз радіаційний фон становить приблизно 0,29 мкЗв. У деяких місцях біля самої ЧАЕС показник сягає 2,79 мкЗв. У Києві не перевищує 0,14 мкЗв.
Згодом, заступник капітана морського порту Архангельськ Сергій Козуб заявив про заборону судноплавства у Двінській затоці впродовж місяця на вимогу Міноборони РФ.
Міноборони не допустило до місця пожежі МЧС Росії та усі заходи із ліквідації наслідків надзвичайної події проводило власними силами, подробиці катастрофи було засекречено.
Оскільки це доволі далеко від України, то подія не викликала тут надто великого резонансу. Але 19 серпня Інтернетом поширився пост із Twitter виконавчого секретаря Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань Лассіни Зербо. На гіф-карті видно, що радіоактивна хмара перебувала і над територією України з 15 по 18 серпня.
Що ж насправді трапилося на далекому Білому морі? Що літало над Україною і чим це для нас може обернутися?
Кандидат фізико-математичних наук Володимир Тихий*, який ексклюзивно прокоментував «Активним Громадянам» ситуацію, підтримує версію тих аналітиків, які говорять про нештатну ситуацію з російською ядерною ракетою. Але ні запуску ракети, ні спрацювання бойової її частини не сталося. Це швидше за усе заряд ракети вибухнув, зруйнувавши РІТЕГ і розсіявши його радіоактивну «начинку». Це так званий РІТЕГ — радіоізотопний термоелектричний генератор, який використовує для отримання енергії ядерні реакції. На відміну від звичайних реакторів там працює не керована людиною реакція поділу урану або плутонію, а безперервний розпад якогось ізотопу. Є нестабільні ізотопи, які розпадаються в стабільні, при цьому виділяється енергія в різних формах, яка в підсумку переходить в тепло, яке можна використовувати для перетворення в електроенергію.
На думку пана Тихого, РІТЕГ вибухнув, механічно зруйнувавши і заряд ракети. Усе це «добро» вилетіло у атмосферу, спричинивши забруднення навколо точки базування та утворивши хмару радіоактивних елементів високо над землею.
Варто ще звернути увагу на шкалу, яка розташовані справа внизу карти Зербо. Над Україною літали найнижчі за цією шкалою кількості радіоактивних одиниць. І – тут важливе слово «літали», бо як уже сказано, майже нічого на наші терени не опустилося.
Що говорять офіційні повідомлення
Українські профільні структури доволі вчасно відреагували на подію у Росії. Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання), у взаємодії із Українським гідрометеорологічним центром (УкрГідрометцентром), Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія («НАЕК «Енергоатом»), Державним спеціалізованим підприємством (ДСП) «Екоцентр» Державної агенції з управління зоною відчуження (ДАЗВ), Головним центром спеціального контролю Державного космічного агентства України, фахівцями Інституту проблем математичних машин та систем НАН України, інших науково-експертних організацій було здійснено оцінку можливого транскордонного впливу та радіаційних наслідків для території України події, що сталася на військовому полігоні біля села Ненокса, Архангельської області Російської Федерації 8 серпня 2019 року.
Держатомрегулювання повідомило, що «за результатами додаткових спостережень, проведених у період із 10 по 16 серпня 2019 року доступними засобами об’єктових і відомчих систем радіаційного моніторингу, в межах похибки вимірювання, змін середньодобових концентрацій радіонуклідів, що зазвичай спостерігаються в атмосфері, а також присутності будь-яких інших техногенних радіонуклідів у аерозольній чи газовій формі, у приземному шарі атмосферного повітря над територією України не виявлено.
У значній мірі це пояснюється розсіюванням (дисперсією) продуктів радіоактивного розпаду при підйомі у високі шари атмосфери (інверсією), а також технічною складністю діагностики малих концентрацій газової фази (радіоактивних йодів та благородних газів), коротко існуючих ізотопів».
З цієї інформації та пояснень Володимира Тихого можна зробити кілька висновків: по-перше, схоже, що радіоактивна хмара «літає» дуже високо, і наземні прилади її випромінювання не можуть виміряти. По-друге, частина викидів складалася з короткоживучих ізотопів (наприклад, деякі ізотопи йоду мають період напіврозпаду шість годин, тобто кожні шість годин кількість цих ізотопів зменшується наполовину). По-третє, тих радіоактивних часток, які усе ж опустилися із хмари на землю, так мало, що вони їх вплив існуючі системи моніторингу не можуть «піймати».
Цікаво, що ніяких тривожних сигналів не надійшло 15-16 серпня ні з Норвезького агентства радіаційного захисту, ні з органів регулювання ядерної та радіаційної безпеки Фінляндії та Франції. Жодна зі станцій моніторингу в Західній Європі не виявили аномального підвищення радіаційного фону.
Але додаткова порція радіації усе ж опинилася у навколишньому середовищі, і хотілося би зрозуміти, що саме і у яких кількостях «подарували» нам північні сусіди. Але ділитися такою інформацією росіяни не стали. Послалися на те, що процедури в положеннях конвенцій МАГАТЕ не передбачають обов’язковості надання інформації країнами-членами про інциденти, які сталися під час випробувань систем озброєння. Російські станції моніторингу перестали передавати дані у міжнародну мережу радіонуклідного моніторингу**.
Перше і єдине повідомлення про короткострокове підвищення радіаційного фону (гамма-випромінювання) за даними датчиків автоматизованої системи радіаційного моніторингу було розміщено на офіційному веб-сайті адміністрації м. Северодвинськ 8 серпня о 14.35.
З часом це повідомлення було видалено із посиланням на те, що «розслідування події знаходиться в компетенції Міністерства оборони РФ». Цей факт був розцінений російським і міжнародним суспільством, як черговий приклад приховування властями масштабу та наслідків події.
На думку спеціалістів Держатомрегулювання внаслідок вибуху відбулася руйнація та розсіювання «изотопных источников питания», що призвело до короткотермінового підвищення радіаційного фону (до 2 мкЗв/год на відстані 40 км на схід від місця події). Така подія не є ядерним вибухом, не повинна супроводжуватися появою радіоактивного йоду-131, та, з урахуванням відстані і даних метеопрогнозу, не загрожує території України радіологічними наслідками, які б потребували вжиття заходів захисту та безпеки для громадян, майна та довкілля.
Але інцидент був таки серйозний. Це підтверджує факт заборони та обмеження судноплавства в західній частині російського сектору Арктики. І це ще раз говорить про те, наскільки Росія небезпечна для світу, для цивілізації.
Прогнози українських вчених справдилися
Ще 9 серпня прогноз Українського Гідрометцентру показав, що у зону несуттєвого ризику по траєкторії руху повітряних мас, потрапляє східна частина Луганської області, при цьому будь-яких змін радіаційного фону (гамма-випромінювання) не очікується.
Тоді ж Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки*** теж визначив потенційні траєкторії руху повітряних мас, і зазначив, що існує незначна імовірність потенційного впливу на східну частину України. На шляху траєкторій опадів не прогнозується. (На рисунках представлені 72-годинні траєкторії руху повітряних мас, що виходили з точки можливого викиду через з кожну годину з 06:00 по 12:00 UTC 08.08.2019.
Також дуже точні моделі створив завідувач відділом у Інституті проблем математичних машин и систем НАНУ (Національної академії наук України) професор Іван Ковалець. Він також у коментарях у своєму Фейсбуці чітко зазначив, що приводів для хвилювання немає: «Головний меседж: радіоактивність ніде поки не виявлена, не рахуючи норвежців. Але якщо це йод131 (точно не повідомляється), то виявлень такого рівня, як у них, буває по кілька разів на рік. Так що це поки не вважається. І ні в Одесі, ні в Бердянську, зараз не небезпечніше, ніж в будь-якій іншій точці України. Бажають відпочивати нехай їдуть спокійно».
А ось чому хмару не виявлено, коли навіть Росгідромет визнав, що підвищення фону в Северодвинську було пов’язано з проходженням радіоактивної хмари — питання цікаве. Найбільш правдоподібне пояснення: вибух був настільки сильним, що він виніс радіоактивність у високі шари атмосфери (вище 1 км).
З урахуванням того, що на ЗАЕС (Запорізькій атомній електростанції), куди повинно було прийти раніше, з достовірністю нічого не виявлено, можна бути абсолютно спокійним. Будь-яке виявлення чого-небудь зараз має значення тільки для розкриття складу і обсягів викиду, а також його причин.
На моє запитання, як робилися обрахунки та моделі, пан Ковалець відповів так: «Система ядерного аварійного реагування Євросоюзу RODOS. Продукт, що розробляється силами більше двох десятків європейських інститутів з 1992 року. Наша команда з цього ж часу є співрозробником цієї системи. Я і моя група є співрозробниками модуля атмосферного перенесення цієї системи з 2002 року спільно з Грецьким дослідним центром Демокрітос, Шведським гідрометеорологічним інститутом, Датської лабораторією Ризо і Технологічним університетом Карлсруе. З 2016 року система впроваджена в Україні, зараз вона впроваджена на всіх АЕС, в Кризовому центрі Енергоатому, ДАЗВ, Укргідрометцентрі (УГМЦ). Ми надаємо технічну та консультаційну підтримку в експлуатації системи РОДОС всім цим організаціям. Система РОДОС вимагає даних чисельного прогнозу погоди, які також виробляються створеної нами системою чисельного прогнозу погоди WRF-Україна, на основі американської мезомасштабної моделі WRF, яка встановлена і функціонує в Укргідрометцентрі (до речі, не тільки для РОДОС, але і для прогнозування паводків в басейні Прута). Підтримкою її роботи в УГМЦ ми теж займаємося. Але в цих розрахунках поширення на далекі відстані я просто користувався глобальними даними американського центру прогнозування (NCEP) на грубій сітці 1 градус, оскільки конфігурація WRF-Україна (сітка 0.15 градусів) не охоплюють Северодвинск».
Отже, Росія залишається небезпекою для світу і довкілля, тому треба зробити усе, щоб її контролювати і тримати у шорах. Вибух у Северодвинську це ще раз довів.
Олег Листопад
* Володимир Тихий. Народився в Приазов’ї, закінчив школу в Донецькій області. Фізик, випускник Московського державного університету, кандидат фізико-математичних наук. Працював науковим співробітником, зокрема в Чорнобильській зоні. Один зі співзасновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», на початку 1990-х — керівник незалежної екологічної лабораторії. Останніми роками працює в різних проектах консультантом з охорони довкілля.
**Радіонуклідна мережа складається з двох типів радіонуклідних станцій: моніторингу аерозольних часток та благородних газів. Станції моніторингу аерозолів можуть управлятись вручну або автоматично. Крім того, у додатку І Протоколу до Договору названі 16 радіонуклідних лабораторій.
Основне призначення радіонуклідної мережі спостережень – представлення даних для встановлення природи сумнівних подій (ядерний вибух, або ні), що були виявлені засобами інших технологій моніторингу (сейсмічними, акустичними, інфразвуковими тощо), визначення присутності у навколишньому середовищі радіонуклідів, що можуть утворюватися при ядерних вибухах, та, певною мірою – локалізації джерела та його впливу в залежності від моделей переносу повітряних мас.
На території Російської Федерації розташовано шість сертифікованих станцій радіонуклідного моніторингу. На території України сертифікованих станцій радіонуклідного моніторингу немає.
***Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) — державне підприємство, створене відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.1992 №52, що динамічно розвивається в напрямку ефективного підвищення рівня ядерної та радіаційної безпеки в Україні, проводячи висококваліфіковану науково-технічну діяльність.
Згідно із Розпорядженням Кабінету міністрів України від 9.08.2001 року N 354-р ДНТЦ ЯРБ підпорядкований Держатомрегулюванню, а з 2009 року за наказом Президента НАН України та Голови Держатомрегулювання від 25.11.2008 612/192 «Про подвійне підпорядкування ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» — також НАН України.
Головні завдання діяльності ДНТЦ ЯРБ визначено його Статутом:
— науково-технічне обґрунтування принципів, критеріїв та вимог у сфері ядерної та радіаційної безпеки;
— розробка норм, правил і стандартів у сфері ядерної та радіаційної безпеки;
— наукове, аналітичне та експертне супроводження процесів регулювання діяльності пов’язаної з використанням ядерної енергії та радіаційних технологій;
— експертна оцінка поточного стану ядерної та радіаційної безпеки ядерних установок та радіаційних технологій, оцінка ризику від їх використання;
— узагальнення досвіду використання ядерних установок та джерел іонізуючих випромінювань;
розробка науково обґрунтованих рекомендацій з підвищення рівня безпеки ядерних установок та джерел іонізуючих випромінювань;
— інформаційна, аналітична та експертна підтримка системи аварійного реагування органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;
— науково-технічна підтримка системи державного обліку ядерних матеріалів контролю за їх зберіганням;
— опанування та застосування передового досвіду в сфері аналізу безпеки та оцінки ризику від використання ядерних установок та радіаційних технологій;
— підготовка аналітичних матеріалів про стан ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах атомної енергетики.
