Українська академія наук схвалила «Найголовніші правила українського правопису» 17 травня 1919-го.

Роботу над документом в Українській академії наук розпочали за 2 місяці до того. Створили окрему Правописно-термінологічну комісію, яку очолив академік Агатангел Кримський. Правописна комісія доповнила й упорядкувала «Головніші правила українського правопису» 1918-го.

Змінений варіант правопису було схвалено спільним зібранням Академії наук. Опублікували його 1921-го під назвою «Найголовніші правила українського правопису». Він отримав статус першого українського академічного правопису.

«Найголовніші правила українського правопису» сприяли зближенню західноукраїнської правописної традиції з загальноукраїнським правописом. Правила визнали та почали популяризувати в Галичині, на Буковині та Волині. 1922-го на їхній основі Наукове товариство ім. Тараса Шевченка у Львові прийняло «Правописні правила».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві заборонили вивіски російською

«Найголовніші правила українського правопису» мали 14 друкованих сторінок і складалися з 2 розділів. До першого розділу входили 32 параграфи, присвячені правопису українських слів. До другого розділу «Правопис чужих слів в українській мові» входили 14 параграфів, присвячених правопису слів іншомовного походження.

Правопис 1921-го став основою для складання всіх наступних. Із певними змінами та виправленнями видавався у 1928, 1933, 1946, 1960 і 1990 pоках. Останнє видання українського правопису зі змінами було здійснене 1993-го.